Голова Інвестиційного комітету АСЕУ Дмитро Лукомський – про те, за яких умов системи накопичення енергії в Україні переходять від статусу перспективної технології до нового класу інфраструктурних активів, здатних залучати довгостроковий приватний капітал.
Ще кілька років тому системи накопичення енергії (Battery Energy Storage Systems, BESS) в Україні переважно сприймалися як перспективна технологія. Дискусія точилася навколо технічних характеристик, вартості батарей та строків окупності окремих пілотних проєктів. Сьогодні ці параметри вже не пояснюють повною мірою процеси, що відбуваються в галузі.
Внаслідок втрати понад 20 ГВт (до 50%) генеруючих потужностей через війну BESS перетворилися на критичний елемент енергетичної стійкості. Питання вже не в тому, чи потрібні Україні накопичувачі. Питання в іншому: за яких умов вони стають повноцінним класом інфраструктурних активів, здатним системно залучати довгостроковий приватний капітал.
Від технології до інвестиційного активу
Для нових енергетичних рішень характерний схожий шлях розвитку. Спочатку їх оцінюють через технічні параметри. Проте в міру зрілості ринку ключовим стає здатність активу створювати передбачувану економічну цінність. Саме цей перехід сьогодні відбувається і з BESS в Україні. Його прискорюють лібералізація законодавства та спрощення процедур.
З 2024 року установки BESS можна вводити в експлуатацію без дозволів на будівництво та розміщувати на земельних ділянках будь-якого цільового призначення. Крім того, для систем BESS потужністю до 5 МВт у рамках механізмів самоспоживання та Net Billing скасовано вимогу щодо ліцензії. Для інших моделей роботи питання ліцензування залежить від потужності установки та конкретної конфігурації проєкту.
Додатковим практичним кроком стала нещодавня лібералізація регулювання НКРЕКП. Операторам установок зберігання енергії (УЗЕ) передбачено можливість продавати електроенергію споживачам зі спільною точкою приєднання до мережі без ліцензії на постачання – за умови належного комерційного обліку. Водночас виробники з ВДЕ отримали можливість забезпечувати резервною енергією електроустановки пов’язаних осіб. Додатковим фінансовим стимулом залишається звільнення від сплати ПДВ та ввізного мита на відповідне енергетичне обладнання, яке було продовжено до 1 січня 2029 року.
Якщо раніше інвестори фокусувалися насамперед на окупності технології, то сьогодні BESS потрібно оцінювати щонайменше у трьох взаємопов’язаних вимірах: інвестиційна придатність, стійкість моделі доходів та системна цінність.
Інвестиційна придатність (Bankability)
Інвестора цікавить не технічний паспорт обладнання, а здатність проєкту залучати фінансування. На перший план виходить якість підготовки проєкту – від землі та приєднання до структури контрактів і фінансової моделі. Керовані ризики та зрозумілі джерела доходів стають важливішими за саму технологію.
На практиці ключовим обмежувальним фактором для залучення капіталу є дефіцит якісних ready-to-build проєктів. Саме на цій стадії часто визначається, чи матиме майбутній BESS інвестиційну цінність, а не лише технічну готовність.
Стійкість моделі доходів (Revenue Resilience)
Одна модель доходів для BESS є надто вразливою. Тому сучасні бізнес-моделі спираються на поєднання кількох ринкових механізмів (Revenue Stacking), що зменшує залежність від одного джерела:
- Допоміжні послуги: Аукціони НЕК «Укренерго» на резерви підтримки та відновлення частоти (FCR та aFRR) пропонують п’ятирічні контракти, номіновані в євро, що є стабільним сигналом для інвесторів.
- Зелені аукціони (Feed-in-Premium): Оновлений механізм із дією програми до 2034 року передбачає спеціальну квоту не менше 10% для проєктів Solar + BESS. Для таких проєктів встановлено окремі вимоги до конфігурації накопичувача: його потужність має становити не менше 80% потужності СЕС, а ємність – не менше 2 кВт·год на 1 кВт встановленої потужності СЕС.
- Ринковий арбітраж: BESS дозволяють заробляти на різниці цін, працюючи на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому та балансуючому ринках.
Системна цінність (System Value)
Цінність накопичувачів полягає не лише в тому, скільки енергії вони можуть зберегти. Важливіше, коли і яку послугу вони здатні надати енергосистемі.
BESS підвищують гнучкість мережі та полегшують інтеграцію відновлюваної генерації. Саме тому модель «Solar + BESS» стає одним із ключових напрямів: вона дозволяє керувати профілем виробництва і забезпечувати системну гнучкість, якої не може надати лише сонячна генерація.
Інвестиційні бар’єри українського ринку
За оцінками АСЕУ, після введення у 2025 році перших мегаватних проєктів було додано близько 1 ГВт·год нової ємності utility-scale накопичувачів, а загальна додана ємність з урахуванням приватного та C&I секторів склала 3 ГВт-год. До кінця 2026 року також очікується розгортання ще понад 3 ГВт·год нової ємності BESS. Ринок уже переходить до промислового масштабу. Але разом із цим стає помітнішим інший бік питання — наскільки ці активи готові до залучення довгострокового капіталу.
Українські реалії створюють для інвесторів кілька суттєвих бар’єрів:
- Боргова криза: Найгострішою проблемою залишається криза заборгованості у сегменті балансуючого ринку.
- Регуляторні обмеження: Застосування регулятором (НКРЕКП) граничних цін (Price Caps) обмежує потенційну прибутковість проєктів, які розраховують на ринковий арбітраж.
- Інфраструктурні складнощі: Процедури підключення нових об’єктів до енергосистеми залишаються повільними та складними. Водночас через відсутність обов’язкової реєстрації установок для власного споживання ринок страждає від статистичної «невидимості», що ускладнює стратегічне планування.
- Страхування воєнних ризиків: Відсутність ефективних і всеосяжних механізмів страхування воєнних ризиків залишається критичною перешкодою для залучення масштабних іноземних інвестицій.
Що це означає для учасників ринку
Для девелоперів BESS уже варто проєктувати як самостійний актив із власною фінансовою моделлю. Здатність довести проєкт до стадії ready-to-build стає однією з головних конкурентних переваг.
Для банків та фінансових установ питання полягає в іншому: чи готові вони адаптувати підходи до проєктного фінансування під новий клас активів і багатокомпонентні доходи.
Для держави та регулятора пріоритети залишаються практичними: вирішення боргової кризи, спрощення приєднання та створення дієвих механізмів страхування воєнних ризиків. Без цього масштабування ринку буде обмеженим.
Висновок
Український ринок накопичення енергії входить у нову фазу. Вирішальним фактором стає не швидкість встановлення батарей, а здатність інтегрувати їх у повноцінні інвестиційні моделі.
Наступний етап – це вже не просто більше BESS. Це якісніші проєкти, зрозуміліші моделі доходів і фінансування, структуровані з урахуванням українських ризиків.
Саме тут проходитиме межа між системою накопичення як технологією та BESS як інфраструктурним активом, який можна зрозуміло оцінити, профінансувати та застрахувати і який здатний системно залучати довгостроковий капітал.